Героєм №1 ужгородського «Закарпаття» в останньому поєдинку проти «Арсеналу» уболівальницький загал колективу та крайові журналісти беззаперечно визнали Сергія Давидова. Ще б пак, окрім голу у першому таймі активність саме цього форварда призвела до призначення фатального одинадцяти метрового у ворота киян наприкінці зустрічі. Які почуття переповнюють футболіста та про подальші його плани, кореспондент прес-служби ФК «Закарпаття» розпитував у Сергія.
— На матч з «Арсеналу» виходив без будь-якого передчуття: тренер озвучив завдання грати попереду, я ж виконував його настанови. Те, що вдалося так плідно попрацювати, звісно, приємно, проте не несподівано, — розпочав Сергій Давидов.
— Можливо, на такий успіх вплинуло й те, що у цьому поєдинку ти змінив позицію — замість уже звичного півзахисника виконував функції нападника?
— Таке рішення Ігоря Гамули мені до душі, оскільки позиція форварда — рідніша. Саме на вістрі атаки відчуваю себе найпевніше. І, сподіваюсь, очікувань наставника не підвів: виконав головне завдання нападника — забив.
— Більше того, ще й пенальті наприкінці зустрічі заробив! Сергію, а ось якби Віталій Рева не зупинив твій прорив рукою, чи втрапив би у сітку воріт з ігрового моменту?
— В принципі я був першим на м’ячі й мав певну дистанційну фору, тож ще коли біг за шкіряним оцінював позицію для удару. Впевнений, що навіть без допомоги голкіпера суперників у тому епізоді усе закінчилося б для нас на мажорній ноті.
— А самому не хотілось підійти до позначки?
— У колективі розписані функції кожного виконавця. Так, штатний пенальтист — Валентин Платонов, проте його на полі уже не було. Тож удар пробивав другий у цьому списку Рубен Гомес. Усі виконували настанови тренера.
— Наразі твоє ім’я звучить ледь не в кожній навколо футбольній розмові, однак ще кілька тижнів тому ти міцно сидів на лаві запасних…
— Так, це був складний період у моїй кар’єрі: зіграв поєдинок проти «Іллічівця», а потім не виходив на поле аж до п’ятого туру. Мабуть, моя форма покращилась, якщо тренер довіряє місце в основі.
—До п’ятниці колектив знаходиться у міні-відпустці. Як відновлює сили Сергій Давидов?
— Кілька днів перепочинку, безперечно, саме те, що нам потрібно: аналізуємо пройдений етап, загартовуємось морально. Особисто ж я залишився в Ужгороді — відпочиваю з дружиною.
— Певно, з пречудовим настроєм!
— Аякже — дебютна перемога позаду, попереду ж цілком пристойні перспективи. Плюс, радію й особистому успіху.
— До слова, про майбутнє. На горизонті матч проти «Оболоні». Як налаштовуєшся на зустріч зі старим знайомим?
— Ця дуель наче своєрідне першолігівське дербі — настільки часто пересікаємось з «пивоварами». Зрозуміло, що гра легкою не буде, однак, повір, ужгородці таки хочуть продовжити виграшну серію у поєдинках зі столичними колективами.
